Христос визволив нас, щоб ми мали саме таку свободу. У своєму листі Павло приділяє особливу увагу «свободі, котру ми маємо як служителі Христа Ісуса» (Гл 2:4). Це видно з того, що він кілька разів використовує грецькі слова, які означають «свобода» і «вільний». Він протиставляє цю свободу рабству, про яке говориться в попередньому розділі. Цей вислів також можна перекласти як «Христос визволив нас її свободою», і це наголошує на тому, що таку свободу можуть мати лише діти вільної жінки — «вишнього Єрусалима» (Гл 4:26).

Ярмо рабства. Закон, даний ізраїльському народу, був праведним і святим (Рм 7:12). Отже, недосконалі люди не могли виконувати його досконало. Якби хтось, ставши християнином, повертався до цього Закону, то дозволяв би «знову запрягти себе в ярмо рабства», бо Закон засуджував його як грішника і раба гріха. А Христова викупна жертва дала свободу від цього ярма (Дії 15:10; Гл 5:1—6; див. глосарій, «Ярмо»).

Ви бігли добре. Тут Павло використовує метафору про біг, маючи на увазі, що християни в Галатії на початку трималися християнського шляху. У своїх листах він кілька разів використовує подібні образні вислови. (Пор. Гл 2:2; див. коментар до 1Кр 9:24.) У Біблії часто використовуються слова «йти» і «бігти», коли говориться про спосіб життя чи поведінку (Бт 5:22; 6:9; Рм 13:13, прим.; 2Кр 5:7).

Закваски. Або «дріжджів». (Див. глосарій і коментар до 1Кр 5:6.)

Заквашує. Або «поширюється на; впливає на». Грецьке дієслово зімо́о («заквашувати») споріднене з іменником зı́ме («закваска»); обидва слова вживаються в цьому вірші. Вислів «трохи закваски заквашує все тісто», очевидно, був прислів’ям, і Павло використовує його також в 1Кр 5:6. Павло хоче наголосити, що, так само як лише невелика кількість закваски заквашує все тісто, лжевчителі (в цьому випадку ті, хто наполягав на обрізанні) та їхні вчення можуть зіпсувати весь збір.

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». (Див. коментар до 1Кр 1:17.)

Стовп мук... каменем спотикання. Ісусова смерть на стовпі мук стала підставою для скасування Закону. Павло та інші християни проповідували звістку про те, що лише віра в Христову жертву дає можливість отримати спасіння (Кл 2:13, 14; див. коментар до Гл 5:1). Ця звістка стала каменем спотикання, тобто образою, для юдеїв, оскільки вони наполягали, що обрізання і дотримання Мойсеєвого закону були необхідними для того, щоб отримати Боже схвалення. (Див. коментар до 1Кр 1:23.)

Каменем спотикання. Або «образою». (Див. коментарі до Мт 13:57; 18:7.)

Каструються. Або «стануть (зроблять себе) скопцями». Букв. «відріжуть собі». Коли Павло говорить, щоб ті, хто наполягає на обрізанні, зробили себе скопцями, то його міцні, навіть саркастичні, слова не треба сприймати буквально; це гіпербола. (Див. глосарій, «Скопець».) Якби ці люди каструвалися, то зробили б себе непридатними для виконання Закону, який вони так обстоювали (Пв 23:1). Деякі коментатори вважають, що Павло натякає на ритуал кастрації, поширений серед язичників, і цим ставить тих, хто наполягає на обрізанні, на один рівень з ідолопоклонниками.

Ви покликані до свободи. Тут Павло попереджає християн: якщо вони піддадуться плотським, тобто грішним, бажанням, то зловживатимуть свободою, яку мають як служителі Христа (Гл 2:4; 4:24—31). Якщо ж вони цінують цю свободу, то будуть використовувати її, щоб з любові смиренно служ[ити] один одному як раби. (Див. коментарі до Гл 5:1, 14.)

Щоб задовольняти плотські бажання. Букв. «як нагоду для тіла». У наступних віршах Павло кілька разів вживає грецьке слово саркс («тіло; плоть») (Гл 5:16—19). Тут ідеться про схильність людей до гріха. (Див. коментар до Гл 5:19.)

З любові служіть один одному як раби. Павло заохочує християн з любові служити одновірцям, а не потурати своїм самолюбним бажанням. Вислів «служіть як раби», можливо, вказує на те, що вони мали виявляти смирення і ставитись одні до одних з повагою, подібно як раб ставиться до свого пана. Слова «служіть один одному як раби» також можна перекласти як «смиренно служіть один одному».

Виконується. У грецькому тексті вживається вислів, який може мати два значення. З одного боку, він означає, що Мойсеїв закон «виконується» в цій одній заповіді, а з іншого — що вся суть Закону «виражається» в цій заповіді. Хоч би який зміст Павло вкладав у ці слова, для того щоб виконати весь Закон, потрібно виявляти любов, бо саме вона лежить в основі Закону. Тут Павло цитує заповідь, записану в Лв 19:18. Той самий вірш він цитує і в Рм 13:9, де пояснює, що всі заповіді Закону «можна підсумувати так: “Люби свого ближнього, як самого себе”». Тут, в Гл 5:14, деякі переклади Біблії використовують варіант «зводиться до», який також є можливим відповідником вжитого тут грецького вислову.

Продовжуйте ходити згідно з духом. У цьому контексті «ходити згідно з духом» означає шукати керівництва Божого духу і дозволяти йому впливати на свої думки і вчинки. Людина, яка так робить, звичайно, може мати грішні бажання, але вона негайно їх відкидає, не дозволяючи, щоб вони розвивалися. Завдяки цьому гріх не стає її звичкою (Рм 8:4—6; Як 1:14, 15). Павло протиставляє це вчинкам, які людина робить під впливом неправедних плотських бажань.

Плоть... дух. У цьому розділі Павло часто говорить про конфлікт між «плоттю» і «духом». Тут «плоть» стосується грішної людської природи, а «дух» — Божого святого духу. Хоча, можливо, «дух» також стосується внутрішньої спонукальної сили людини, яка піддається керівництву святого духу. (Див. глосарій, «Дух».) Святий дух спонукує Божих служителів до праведності, а грішна плоть постійно протистоїть впливу духу. У Гл 5:19—23 вчинки грішної плоті протиставляються плоду святого духу. (Пор. Рм 7:18—20.)

Учинки плоті. У попередніх віршах Павло описує постійний конфлікт між «плоттю» і «духом» (Гл 5:13, 17). Далі, у віршах 19—21, він перелічує 15 вчинків, або звичок, до яких спонукає «плоть», тобто грішна людська природа. (Див. коментарі до Мт 26:41; Гл 5:13, 17.) «Учинки», які Павло згадує,— це результат того, що́ людина думає або робить, коли перебуває під впливом грішної плоті (Рм 1:24, 28; 7:21—25). У кінці переліку Павло додає вислів «і подібне», аби показати, що в цьому списку перелічені далеко не всі вчинки плоті. (Див. коментар до Гл 5:21.)

Статева розпуста. У Біблії грецьке слово порне́йа вживається як загальний термін, що вказує на будь-які статеві стосунки, які є незаконними з Божого погляду. В одному словнику вказано, що порне́йа має такі значення, як «проституція, статева розпуста, блуд», і зазначається, що це слово використовують, коли йдеться про «будь-які незаконні статеві зносини». Така незаконна поведінка включає в себе не лише проституцію, перелюб і статеві стосунки між неодруженими особами, але й гомосексуалізм і скотолозтво; усе це засуджується в Біблії (Лв 18:6, 22, 23; 20:15, 16; 1Кр 6:9; див. глосарій). Ісус показав, що статева розпуста є злом, поставивши її в один ряд з вбивством, крадіжкою і зневажливими словами проти Бога або чогось святого (Мт 15:19, 20; Мр 7:21—23).

Нечистота. Або «забрудненість; розбещеність; хтивість». З перших трьох «учинків плоті», згаданих у цьому вірші, «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має найширше значення. У Грецьких Писаннях це слово трапляється 10 разів. У буквальному значенні воно стосується чогось фізично нечистого, брудного (Мт 23:27). У переносному значенні це слово стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах, наприклад поклоніння фальшивим богам (Рм 1:24; 6:19; 2Кр 6:17; 12:21; Еф 4:19; 5:3; Кл 3:5; 1Фс 2:3; 4:7). Тож «нечистота» може бути пов’язана з різними неправильними вчинками: від незначних проступків до серйозних гріхів. (Див. коментар до Еф 4:19.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. глосарій, «Нечистий».)

Розгнузданість. Або «безсоромна поведінка; безчинство; непристойність». У Біблії грецьке слово асе́лґейа стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. У Грецьких Писаннях це слово трапляється 10 разів (Мр 7:22; Рм 13:13; 2Кр 12:21; Гл 5:19; Еф 4:19; 1Пт 4:3; 2Пт 2:2, 7, 18; Юд 4). За визначенням одного словника, воно означає «розгул, розпусність, хтивість, тобто безсоромність у поглядах і поведінці». Юдейський історик Йосиф Флавій використав це грецьке слово, коли писав про те, що язичницька цариця Єзавель побудувала в Єрусалимі храм Ваалу. Цим зухвалим вчинком вона перейшла всі межі пристойності і показала, що відверто зневажає думку інших («Юдейські старожитності», кн. 8, розд. 13, абз. 1; див. глосарій).

Спіритизм. Або «чаклунство; окультизм; використання наркотиків». Основне значення грецького слова фармакı́а, перекладеного тут як «спіритизм»,— це «використання наркотиків». Можливо, це слово почали пов’язувати зі спіритизмом, магією чи окультизмом, оскільки в стародавні часи ті, хто займався чаклунством, вживали наркотики, коли хотіли викликати демонські сили. У Септуагінті грецьким словом фармакı́а перекладаються єврейські відповідники слів «чари» і «магія» (Вх 7:11, 22; 8:7, 18; Іс 47:9, 12). Вживаючи це слово, Павло, очевидно, має на увазі окультизм, оскільки згадує про «спіритизм» відразу після ідолопоклонства. (Див. глосарій, «Ідол; ідолопоклонство».) Споріднене слово фармако́с в Об 21:8 перекладено як «ті, хто займається спіритизмом» (Об 22:15; див. глосарій).

Ревнощі. Грецьке слово зе́лос передає думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. Павло наводить його серед «учинків плоті». Тож у цьому контексті «ревнощі» — це негативні почуття до людини, яку вважають суперником або яка, здається, має в чомусь перевагу. Християни в першому столітті отримували прямі поради уникати таких почуттів (1Кр 3:3; 2Кр 12:20; Як 3:14, 16; див. коментар до 1Кр 13:4).

Вибухи гніву. Грецьке слово, що перекладається як «гнів», тут стоїть у формі множини. Воно могло стосуватися не лише вибухів нестримного гніву, але й гніву, який людина затаює в серці і виливає пізніше. Гнів наводиться серед таких огидних учинків плоті, як статева розпуста, розгнузданість, ідолопоклонство, спіритизм і пияцтво.

Сектантство. Див. коментар до Дії 24:5.

Буйні гулянки. Див. коментар до Рм 13:13.

І подібне. Як видно з цього вислову, Павло навів неповний перелік того, що можна вважати вчинками «плоті», тобто вчинками, до яких спонукує грішна людська природа. (Див. коментар до Гл 5:19.) Схожий вислів Павло використовує в кінці 1Тм 1:10. Християни в Галатії мали «привчи[т]и свій розум» розпізнавати грішні вчинки, подібні до наведених в цьому переліку (Єв 5:14). Наприклад, тут не згадуються злісні наклепи, але вони часто пов’язані з «ворожістю, чварами, ревнощами, вибухами гніву, незгодами», перерахованими в Гл 5:20. Люди, котрі вперто чинять те, що Павло згадав серед «учинків плоті», або те, що є «подібним» до них, не отримають благословень, які принесе Боже Царство.

Плід духу. Або «те, що породжує дух». Грецький сільськогосподарський термін карпо́с, що перекладається як «плід; плоди», часто трапляється в Писанні. Тут він вживається в переносному значенні і стосується рис, які Божий святий дух, тобто діюча сила, може породити в людях (Гл 5:16). Подібно як дерево приносить плоди, якщо його належно доглядати, так і людина приносить «плід духу», якщо дозволяє духу впливати на своє мислення і вчинки. (Пор. Пс 1:1—3.) Такі риси є віддзеркаленням особистості Бога Єгови, Джерела святого духу (Кл 3:9, 10). Наведений тут перелік не містить всіх рис, які святий дух породжує в християнах і які належать до «плоду духу». (Див. коментар до Гл 5:23.) Ці риси, взяті разом, формують «нову особистість» (Еф 4:24). Тут Павло вживає грецьке слово карпо́с у формі однини («плід»). Біблійні коментатори зазначають, що ця форма однини, можливо, вказує на те, що згадані тут позитивні риси утворюють одне ціле. Тому важливо розвивати кожну з них; вони не можуть існувати одна без одної.

Любов. Християнська любов (грецькою аґа́пе) — це риса, яку важко описати словами; найкраще сказати, в яких ділах вона виражається, і про це Павло написав у 1Кр 13:4—8. (Див. коментар до 1Кр 13:4.) Те саме грецьке слово використовує Іван в 1Ів 4:8—10, де описує «Божу любов». Він навіть каже, що «Бог є любов», тобто що Єгова є уособленням любові. (Див. коментар до Ів 3:16.) Ісус сказав, що любити Бога і любити ближнього — це дві найбільші заповіді (Мт 22:37—39; див. коментар до Мт 22:37).

Радість. Приємне почуття, яке має людина, коли очікує чи отримує щось добре; справжнє щастя. Вжите тут грецьке слово стосується радості, яка є глибоко в серці людини. Джерелом радості є Єгова, «щасливий Бог», і він хоче, щоб його служителі були радісні (1Тм 1:11). З допомогою Божого духу християнин може залишатися радісним, незважаючи на труднощі, горе чи переслідування (Кл 1:11; Єв 12:2; Як 1:2—4).

Мир. Грецьке слово, перекладене як «мир», має широке значення. У цьому контексті «мир» включає в себе спокій, який панує в серці та розумі і який можна мати завдяки близьким стосункам з Єговою, «Богом миру» (Флп 4:9; 1Фс 5:23; Єв 13:20; див. коментар до 1Кр 14:33). Божий святий дух часто згадується разом з «миром» і «спокоєм» (Дії 9:31; Рм 8:6; 15:13). Цей дух допомагає тим, хто має мир з Богом, розвивати добрі стосунки з іншими і сприяти злагоді та єдності (Мт 5:9; 2Кр 13:11; Як 3:18).

Терпеливість. Або «довготерпіння». Вжите тут грецьке слово може буквально означати «довгість духу» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Воно передає думку про спокій, витривалість, витримку і здатність стримувати свій гнів. Бог Єгова — найвидатніший приклад терпеливості (Рм 2:4; 9:22; 1Тм 1:16; 1Пт 3:20; 2Пт 3:9, 15). Павло згадує терпеливість як важливу ознаку християнської любові (1Кр 13:4).

Доброта. Це риса, яка виявляється у щирому зацікавленні людьми, дружньому ставленні до них і практичній допомозі. Бог Єгова виявляє доброту навіть до невдячних і неправедних (Лк 6:35; Рм 2:4; 11:22; Тит 3:4, 5). Коли Ісус говорив про ярмо, яке братимуть на себе його учні, то назвав його «зручним» (в оригіналі вжито форму грецького відповідника слова «доброта»), тобто «приємним; таким, що легко нести» (Мт 11:30, прим.). Християнам, які взяли на себе це ярмо, радиться одягнутися в доброту (Еф 4:32; Кл 3:12).

Великодушність. Це риса, що виражається у великій доброзичливості і благородних почуттях. Згідно з визначенням одного словника, грецьке слово, перекладене як «великодушність»,— це «позитивна риса, характерною ознакою якої є зацікавлення добробутом інших». Отже, християнин має не лише бути великодушним, але й виявляти великодушність. Хоча християни є недосконалими людьми, вони можуть розвивати великодушність, якщо будуть слухатися наказів Єгови та наслідувати його великодушність і щедрість у ставленні до інших (Дії 9:36, 39; 16:14, 15; Рм 7:18; Еф 5:1). Єгова є великодушним в абсолютному значенні цього слова (Пс 25:8; Зх 9:17; Мр 10:18 і коментар). Він дуже щедрий, чуйний та уважний Бог (Дії 14:17).

Віра. Тут вживається грецьке слово пı́стіс, основне значення якого — «впевненість; довір’я; тверда переконаність». У Єв 11:1 Павло наводить натхнене Богом визначення віри. Подібно як з любов’ю, щоб описати віру, найкраще сказати, в яких ділах вона виражається (Як 2:18, 22; див. коментар до Ів 3:16). У Біблії сказано, що християнська віра має зростати, і це видно з прохання Ісусових учнів: «Додай нам віри» (Лк 17:5). Павло похвалив християн у Фессалоніках: «Ваша віра надзвичайно зростає» (2Фс 1:3; див. також 2Кр 10:15). У книзі Галатів «віра» згадується понад 20 разів, і, як і в цьому вірші, найчастіше вона пов’язана з довірою до Бога та до Христа (Гл 3:6, 11). У 2Фс 3:2 Павло говорить: «Не всі мають віру». Щоб розвинути міцну віру, людина повинна мати святий дух Єгови.

Лагідність. Це внутрішня спокійність і миролюбність, які християни виявляють у стосунках з Богом і з ближніми (Гл 6:1; Еф 4:1—3; Кл 3:12). Оскільки лагідність — одна з граней плоду Божого духу, її неможливо розвинути лише за допомогою сили волі. Християнин розвиває лагідність, коли наближається до Бога, молиться про його дух і піддається впливу цього духу. Лагідність — це не боягузтво і не слабкість. Грецьке слово праı́тес, перекладене як «лагідність», передає думку про м’якість, поєднану з силою; силу, яку тримають під контролем. Споріднене слово праı́с перекладено як «лагідний» (Мт 21:5; 1Пт 3:4). Ісус сам назвав себе лагідним (Мт 11:29), але він аж ніяк не був слабким. (Див. Мт 5:5 і коментар.)

Самовладання. Грецьке слово, перекладене тут як «самовладання», вживається у Грецьких Писаннях чотири рази (Дії 24:25; 2Пт 1:6). За визначенням, це «вміння стримувати свої емоції, пориви чи бажання». Споріднене грецьке дієслово використовується в 1Кр 9:25 (див. коментар), де Павло згадує про атлетичні змагання: «Кожен учасник змагань у всьому виявляє самовладання». Це грецьке дієслово також вживається в Септуагінті в Бт 43:31, де говориться, що Йосип «взя[в] себе в руки». Єврейське дієслово, вжите в Бт 43:31, також вживається в Іс 42:14, де Єгова каже про себе: «Я... стримувався». Єгова не поспішає відразу карати грішників, а дає їм час, щоб вони могли покинути свої неправедні дороги та здобути його схвалення (Єр 18:7—10; 2Пт 3:9).

Проти такого немає закону. Жоден закон не може обмежити християнина у тому, до якої міри йому розвивати риси, котрі є плодом Божого духу. Усі ці риси повністю узгоджуються із законом любові, викладеним у Мойсеєвому законі (Лв 19:18; Пв 6:5), і «законом Христа» (Гл 6:2; Ів 13:34). Слово «такого» передає думку про те, що плід духу Єгови не обмежується лише наведеними тут дев’ятьма рисами. Християнська особистість складається з цих та інших рис, і кожну з них можна розвинути за допомогою святого духу (Еф 4:24, 32; 5:9; Кл 3:12—15; Як 3:17, 18).

Прибили до стовпа. Грецьке дієслово стауро́о вживається в Євангеліях стосовно страти Ісуса Христа. Тут Павло використовує це слово в переносному значенні. (Пор. коментар до Рм 6:6.) Воно вказує на те, що послідовники Христа повинні вдаватися до конкретних і рішучих дій, щоб умертвити плоть, тобто грішну людську природу. Коли християнин перемагає і тримає під контролем грішні «пристрасті і бажання» «плоті», то вони ніби помирають і більше не мають над ним жодної влади (Гл 5:16). Ці слова Павла тісно пов’язані з попередніми віршами і підкреслюють, що ті, хто належить Христу, мають рішуче відкидати «учинки плоті», згадані в Гл 5:19—21.

Не ставаймо пихатими. Павло дає цю пораду після того, як протиставляє «учинки плоті» і «плід духу» (Гл 5:19—23). Грецьке слово кено́доксос, перекладене як «пихатими», передає думку про «пусту славу; марнославство». У Грецьких Писаннях воно трапляється лише тут. За визначенням одного словника, це слово описує людину, «яка має завищену самооцінку, є зарозумілою, хвалькуватою». Така людина претендує на похвалу, для якої немає підстав. Споріднене грецьке слово у Флп 2:3 перекладено як «пихатість».

Підштовхуймо одне одного до суперництва. Або «змушуймо одне одного помірятися силами». Згідно з одним словником, вжите тут грецьке дієслово дослівно означає «виклика́ти когось на змагання, провокувати когось (часто з ворожістю), кидати комусь виклик». Інший словник дає таке визначення: «Виклика́ти на бій або змагання».