Співпрацюючи з ним. Тобто з Богом, як це видно з 2Кр 5:20, де Павло, описуючи свою працю, каже, що це «ніби Бог через нас звертається до людей із закликом». У тому вірші Павло говорить про тих, хто співпрацює з Богом, і вживає при цьому грецьке дієслово паракале́о, перекладене як «звертається до». Те саме грецьке дієслово використовується і в 2Кр 6:1, у вислові «ми... заохочуємо [або «звертаємось до; благаємо»] вас». Це ще один доказ того, що саме Бог співпрацює з правдивими християнами, як співпрацював з Павлом та його товаришами. (Див. коментар до 1Кр 3:9.)

Не випустили з уваги мети. У грецькому вислові, що перекладається як «випустити з уваги мету», є слово, яке буквально означає «порожній». Це слово також перекладається як «марний» і «даремний». Як видно з контексту, Бог виявив до помазаних християн незаслужену доброту і доручив їм «служіння, пов’язане з примиренням», яке вони виконували як «посли замість Христа» (2Кр 5:18—20). Якби помазані християни не виконували цього служіння і не намагалися здобути Боже схвалення у «час прихильності» і в «день спасіння», вони б випустили з уваги мету, з якою Бог виявив до них незаслужену доброту (2Кр 6:2).

Незаслужену доброту. Див. глосарій.

Адже Бог говорить: «Я почув тебе в час прихильності». Павло цитує з пророцтва, записаного в Іс 49:8. Очевидно, це були слова, промовлені до Ісаї, який в цьому пророцтві уособлював ізраїльський народ і був названий «слугою» (Іс 49:3). Це пророцтво про відновлення, і воно вперше виконалося, коли Ізраїль був звільнений з вавилонської неволі. Але Ісая каже, що цей «слуга» Єгови стане «угодою між [Богом] і людьми» (Іс 49:8) і «світлом для народів, щоб спасіння, яке [Бог] да[є], поширилось аж до кінців землі» (Іс 49:6). Отже, це — месіанське пророцтво, і воно стосується Христа Ісуса, Божого «слуги». (Пор. Іс 42:1—4, 6, 7 з Мт 12:18—21.) «Сприятливий час» був тоді, коли Єгова відповідав і допомагав своєму слузі. Під час свого життя на землі Ісус «звертався з палкими молитвами й проханнями до того, хто міг врятувати його від смерті, і був прихильно вислуханий за свій побожний страх» (Єв 5:7—9; пор. Лк 22:41—44; 23:46; Ів 12:27, 28; 17:1—5). Тож це був «день спасіння» і «час прихильності [або «сприятливий час»]» для Божого Сина, передреченого «слуги». (Пор. коментар до Лк 4:19.)

І саме тепер час особливої прихильності! Саме тепер день спасіння! Пророцтво з Іс 49:8, яке Павло цитує,— це пророцтво про відновлення і водночас месіанське пророцтво. Хоча сповнення цього пророцтва було пов’язане з Ісусом Христом, Павло, цитуючи його, показав, що воно стосується і християн. Він заохочував їх, щоб вони «не випустили з уваги мети, з якою Бог виявив до [них] незаслужену доброту» (2Кр 6:1). Ті християни належали до духовного «Ізраїля Божого», який з’явився у П’ятидесятницю 33 року н. е. (Гл 6:16). Однак вони мали довести, що Бог недаремно виявив до них незаслужену доброту, і тоді б «час прихильності», або сприятливий час, став для них «днем спасіння».

Ми... рекомендуємо себе як Божі служителі. У своїх листах до християн в Коринфі Павло вже називав себе і своїх співпрацівників «служителями». (Див. коментарі до 1Кр 3:5; 2Кр 3:6.) У цьому контексті грецьке дієслово, перекладене як «рекомендуємо себе», також можна перекласти як «доводимо (показуємо), що ми є». Деякі чоловіки в коринфському зборі показували, що вони недостойні Божої незаслуженої доброти (2Кр 6:1, 3). Тому Павлу і його товаришам доводилося «у всьому» рекомендувати, або обстоювати, себе як Божих служителів.

І в правій, і в лівій руці. Павло вживає тут вислів, який малював в уяві образ того, як воїн користувався зброєю. Зазвичай воїн тримав меч, тобто зброю для нападу, у правій руці, а щит, зброю для захисту,— у лівій. Павло використовував зброю праведності, у тому числі Боже слово, щоб поширювати правду і захищати чисте поклоніння від нападів (2Кр 10:4, 5; Еф 6:16, 17; Єв 4:12). На відміну від своїх ворогів, Павло не зловживав владою і не вдавався до обману, наклепів чи підступності, щоб добитися свого (2Кр 1:24; 10:9; 11:3, 13—15; 12:16, 17). Він намагався діяти праведно, тобто робити лише те, що правильне в Божих очах. (Див. глосарій, «Праведність».) Павло хотів, щоб усі християни були цілковито спорядженими для свого важливого завдання.

Помираємо. Або «заслуговуємо смерті». Павло і його співпрацівники стикалися в служінні з багатьма труднощами, і через це їм постійно загрожувала смерть (Дії 14:19; 1Кр 15:30, 31; 2Кр 1:8; 4:11; 11:23—27). Все ж, вони могли сказати: «Ми й далі живемо». Попри всі лиха і переслідування, вони залишилися живими.

Ми говоримо до вас відверто. Або «ми відкрили свої уста, щоб говорити до вас». Грецький вислів, який можна перекласти як «наші уста відкрилися до вас»,— це ідіома, що означає «говорити відверто».

Ми не стримуємо своєї любові до вас. Або «вам не тісно у нас». Грецьке слово стенохоре́омай, вжите двічі у цьому вірші, буквально означає «помістити там, де вузько». В одному довіднику пояснюється, що у серці Павла не бракувало місця для коринфян, вони не були змушені тіснитися там. По суті, Павло хотів сказати, що його любов до християн у Коринфі не мала меж.

Ніжні почуття. Вжите тут грецьке слово спла́нхнон у буквальному значенні стосується внутрішніх органів. В Дії 1:18 воно перекладене як «нутрощі». У цьому контексті (2Кр 6:12) це слово вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. В грецькій мові цим словом описується найвищий ступінь співчуття.

Також широко відкрийте свої серця. Або «також розширтеся». Вжите тут грецьке дієслово буквально означає «розширювати; збільшувати» (Мт 23:5). Павло використовує це слово в переносному значенні і має на увазі вияв теплих почуттів. В одному довіднику сказано, що цей вислів заохочує «щедро виявляти любов до багатьох».

Не впрягайтесь у нерівне ярмо. Цей образний вислів пов’язаний з правилом, якого дотримуються рільники. Для праці на полі господар ніколи не впрягає в одне ярмо двох тварин, які дуже відрізняються розмірами і силою. Якщо він це зробить, то слабшій тварині буде важко не відставати, а сильнішій доведеться тягнути більший тягар. Очевидно, Павло мав на увазі заборону з Мойсеєвого закону, записану в Пв 22:10. Згідно з нею, ізраїльтяни не повинні були запрягати бика разом з ослом, коли орали. За допомогою цього принципу Павло показав, що для християнина одруження з людиною, яка не належить до християнського збору, буде згубним в духовному плані. У такому шлюбі вони обоє будуть у нерівному ярмі. В духовних питаннях між ними не буде єдності, вони будуть думати і поводитись по-різному.

Нерівне ярмо. Грецьке слово гетерозіґе́о, що перекладається як «впрягатися в нерівне ярмо», у Грецьких Писаннях вживається лише тут і буквально означає «по-іншому впряжений (з’єднаний разом)». Споріднене дієслово сінзе́уґнімі вжито в Мт 19:6 і Мр 10:9 у вислові «що Бог з’єднав одним ярмом». Обидва ці дієслова пов’язані з грецьким словом зіґо́с («ярмо»).

Згода. Або «гармонія». Вжите тут грецьке слово сімфо́несіс буквально означає «звучання разом». В прямому значенні воно може стосуватися злагодженого, гармонійного звучання музичних інструментів. Згідно з визначенням одного словника, це «наявність спільних інтересів». Очевидна відповідь на перше риторичне запитання у цьому вірші така: «Звичайно, між Христом і Сатаною немає жодної згоди, жодної гармонії».

Веліалом. В Грецьких Писаннях це слово вживається тільки тут і стосується Сатани. В грецьких рукописах використовується написання Белı́ар (в деяких українських перекладах — «белійяар», «веліар»). Це грецьке слово є відповідником єврейського слова белійа́ал, яке означає «нікчемний; негідний». Воно може описувати думки, слова і поради (Пв 15:9, перекладене як «злу [думку]»; Пс 101:3; На 1:11), а також обставини (Пс 41:8, перекладене як «біда»). Дуже часто воно вживається щодо нікчемних, найгірших, людей, наприклад, тих, хто схиляв народ Єгови поклонятися іншим богам (Пв 13:13). Це слово також вживається в багатьох віршах стосовно людей, які чинять зло (Сд 19:22—27; 20:13; 1См 25:17, 25; 2См 20:1; 22:5; 1Цр 21:10, 13). У першому столітті н. е. Беліалом називали Сатану. У цьому вірші (2Кр 6:15) в сирійській Пешітті вжито ім’я «Сатана». Павло у своїх листах, говорячи про Божого ворога, зазвичай вживає ім’я Сатана (Рм 16:20; 2Кр 2:11), але також він називає його «Дияволом» (Еф 6:11; 1Тм 3:6), «Злим» (2Фс 3:3) і «богом цього світу» (2Кр 4:4).

Що спільного між віруючим і невіруючим? Або «яку частку віруючий має з невіруючим?». Грецьке слово мерı́с, що означає «частка; частина», в подібному значенні вжите в Дії 8:21 (перекладене як «участь»).

Віруючим. Або «вірною людиною». Грецьке слово пісто́с може описувати людину, яка довіряє комусь або чомусь, іншими словами, вірить в когось або щось. Але пісто́с також може означати «вірний; надійний» і описувати людину, якій довіряють інші. У деяких випадках, наприклад в цьому вірші, це слово може передавати обидві думки.

А він сказав. У цьому уривку Павло наводить прямі і непрямі цитати з Єврейських Писань, чим показує, що ставлення Бога до духовної чистоти залишається незмінним. У цьому вірші Павло цитує Лв 26:11, 12 і Єз 37:27.

Тож вийдіть з-поміж них. У цьому контексті (2Кр 6:14—7:1) Павло настійно радить християнам в Коринфі не впрягатися в нерівне ярмо з невіруючими і залишатися чистими. Тут, у вірші 17, він цитує Іс 52:11, де був записаний пророчий наказ для юдеїв, які поверталися з Вавилона в Єрусалим у 537 році до н. е. Ці юдеї несли з собою священні речі, які цар Навуходоносор колись забрав із храму в Єрусалимі. Вони мали дотримуватись не лише зовнішньої, церемоніальної, чистоти, але й мати чисті серця і позбутися всього, що пов’язане з фальшивим поклонінням. Подібно до них, християни в Коринфі повинні були «відділитися», тобто не мати нічого спільного з нечистими храмами фальшивої релігії та уникати всіх форм ідолопоклонства. Вони мали «очист[ити] себе від усього, що опоганює тіло і дух» (2Кр 7:1).

Говорить Єгова. Тут Павло наводить кілька висловів з Іс 52:11, і, як видно з контексту цього вірша, вони належать Богу Єгові (Іс 52:4, 5). Павло об’єднує ці цитати грецькою фразою, яка вживається сотні разів у Септуагінті і є перекладом єврейських висловів, що означають «говорить Єгова» і «так говорить Єгова». Такі вислови містяться, наприклад, в Іс 1:11; 48:17; 49:18 (цитується в Рм 14:11); 52:4, 5. (Див. додаток В3, вступ і 2Кр 6:17.)

I тоді я вас прийму. Очевидно, це цитата з Єз 20:36, 41, і тут Павло бере за основу переклад Септуагінта.

Каже Всемогутній Єгова. У цьому вірші Павло цитує, очевидно, 2См 7:14 і Іс 43:6. Вислів «каже Всемогутній Єгова», мабуть, взятий з 2См 7:8 у перекладі Септуагінта; в оригінальному єврейському тексті сказано: «Так говорить Єгова, Бог військ». Цими цитатами з Єврейських Писань Павло заохочує християн уникати фальшивого поклоніння і не мати нічого спільного з неживими, безсилими ідолами. Завдяки цьому вони зможуть стати «синами і дочками» «Всемогутнього Єгови». (Див. додаток В1 і В2.)

Всемогутній. Грецьке слово Пантокра́тор, перекладене тут як «Всемогутній», також може означати «Правитель над усім; Той, хто має всю владу». В цьому уривку Павло заохочує християн уникати фальшивого поклоніння і не мати нічого спільного з неживими, безсилими ідолами (2Кр 6:16), і тоді вони зможуть стати дітьми Всемогутнього. В Грецьких Писаннях це перший з десяти випадків вживання слова «Всемогутній». Інші дев’ять — в книзі Об’явлення (Об 1:8; 4:8; 11:17; 15:3; 16:7, 14; 19:6, 15; 21:22).