Буквально слово «євнух», або «скопець», означає «кастрований чоловік». У біблійні часи кастрація була засобом покарання, також кастрували полонених та рабів. Довірені євнухи наглядали за домами жінок, тобто гаремами, при царських дворах. Наприклад, євнухи Гегай та Шаашгаз служили охоронцями дружин і наложниць перського царя Ахашвероша, котрий, як вважають, був Ксерксом I (Естер 2:3, 14).

Однак не всі, кого Біблія називає скопцями, були кастрованими. Деякі вчені кажуть, що це слово мало й ширше значення і вказувало на чиновника при царському дворі. Здається, саме це значення стосується Еве́д-Меле́ха, приятеля Єремії, й ефіопа, якому Пилип звіщав добру новину. Еве́д-Меле́х, очевидно, займав високе становище, адже мав безпосередній доступ до царя Седекії (Єремії 38:7, 8). А ефіоп був царським скарбником і «їздив до Єрусалима для поклоніння Богу» (Дії 8:27).

Описуючи час майбутнього суду, Ісус сказав: «Коли прийде Син людський у славі... він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів» (Матвія 25:31, 32). Чому пастухи розділяли цих тварин?

Зазвичай удень овець і козлів збирали в одну отару і випасали разом. Уночі їх заганяли в кошари, щоб оберігати від холоду, диких тварин і злодіїв (Буття 30:32, 33; 31:38—40). Овець і козлів заводили в різні кошари, аби захистити доволі мирних овець, особливо самиць з ягнятами, від козлів, які є агресивнішими. В одному біблійному довіднику сказано, що пастух також відділяв овець від козлів у період «розмноження, доїння і стриження» («All Things in the Bible»). Слухачі добре розуміли Ісусів приклад, адже вівчарство було невід’ємною частиною життя у стародавньому Ізраїлі.